Продюсери регіональних філій дізналися, як працює суспільне в США

Продюсери регіональних філій дізналися, як працює суспільне в США

26 бер. 2019

Продюсери Одеської, Полтавської та Закарпатської філій Суспільного обмінялися досвідом із колегами, які працюють у команді суспільних мовників Сан-Франциско та Сан-Дієго (США). Поїздка фінансувалася в межах грантової "Програми партнерства в галузі мас-медіа в Україні" (Ukraine Media Partnership Program) від Посольства Сполучених Штатів в Україні.

Загалом грантова Програма UMPP триває вже 17 років. Її мета — встановити тривалі професійні відносини між медіа України та США. Щороку грантодавці обирають українські й американські медіа та організовують професійний обмін досвідом і стажування для обох сторін. Адмініструє та впроваджує Програму UMPP організація IREX (International Research and Exchange Board).

Ми розпитали продюсерів UA: Суспільне мовлення про поїздку до США та знайомство з роботою місцевих незалежних мовників.

Євген Тичина, продюсер UA: ЗАКАРПАТТЯ:

Це був потужний challenge та крутий experience. Чотири дні плідної роботи на базі двох суспільних мовників Каліфорнії — KQED у Сан Франциско та KPBS у Сан-Дієго. Ми отримали багато вражень, нових знайомств і робочого спілкування з американськими колегами.

У якому напрямі розвивається суспільне в Штатах?

Головною тенденцією в роботі телерадіокомпаній і далі є масовий перехід споживача в digital. Тому перед мовниками постають суттєві виклики: як реагувати на ці зміни, якого типу контент пропонувати аудиторії, аби бути сучасними та гнучкими в нових реаліях медіа-ринку. Американські колеги показали нам цікаві напрацювання в цьому напрямі. Цей досвід можна втілити й у нас.

Корпоративна культура американських незалежних мовників. Яка вона?

У самому колективі мовників ділові відносини побудовані на відкритості та довірі. Робочі наради проходять в атмосфері взаєморозуміння та поваги. І що важливо  — двері в будь-який кабінет завжди відчинені, що демонструє повну прозорість у роботі. До речі, саме такий підхід до побудови комунікації між членами команди було запроваджено від початку моєї роботи з менеджером Мирославом Поляковським у Закарпатській філії, тому побачити таке в США було надзвичайно приємно.

Як фінансується суспільний мовник у США?

Системи фінансування тамтешнього суспільного відрізняється від тієї, що діє в Україні. У США суспільне існує коштом добровільних внесків громадян, організацій та різних фондів, які жертвують гроші на функціонування мовника. Проте така система не була створена одномоментно: співпраця громад суспільного мовлення в США триває вже майже 60 років.

Що є базовим у роботі суспільного в США?

Незважаючи на розбіжності в матеріальному та технічному забезпеченні, організаційних структурах, різних етапах становлення суспільного в США та суспільного в Україні, спільним для мовників є головне — цінності та підходи до виготовлення контенту. Це, звісно, не може не тішити. Те, що український мовник працює незаангажовано та якісно за такими самими принципами, як і наші колеги із США, вкотре доводить, що реформа суспільного в Україні відбувається в правильному напрямі.

Ірина Кипоненко, продюсерка UA: ОДЕСА:

Вражень багато, як і натхнення втілювати побачене. Вразила корпоративна культура, яка запроваджена на суспільних мовниках Каліфорнії, каналах та радіо KQED (Сан-Франциско), KPBS (Сан-Дієго). Це атмосфера повної довіри, професіоналізму, коли кожен працівник знає, що і коли йому робити. Вразила підтримка суспільства — незалежним медійникам жертвують мільйони доларів на рік. Це те, до чого й ми маємо колись дійти.

Як можна порівняти українське та американське суспільне?

Різниця між нами та американським суспільним — в історії становлення та рівні довіри населення. Ми ще тільки будуємо ці мости та налагоджуємо комунікацію, а вони вже цей шлях подолали. Тому було цікаво дізнатися, як саме здобути цю довіру. Спільними є цінності: як і в нас, у США творять незалежну журналістику та служать найвищим ідеалам демократії.

Що зі здобутого досвіду будете реалізувати на UA: ОДЕСА?

Перейняти хочеться багато: від схем та планів роботи — до атмосфери, облаштування офісів, заходів із залучення аудиторії та просування в діджитал. У них одна велика кухня для всіх із чаєм та кавою, нам цього дуже бракує. Це місце, де можна зібратися та швидко щось обговорити. Але найважливіше — це відкритий простір, де всі працюють разом. За такого облаштування робочих місць інформація та ідеї поширюються швидко, що полегшує роботу. Також у США кожен журналіст сам знімає на професійну камеру й монтує. Окрім того, дуже цікавий формат вечірніх програм — ніби розширений випуск підсумкових новин, поєднаний із нашим ток-шоу "Тема дня".

Ольга Журавльова, продюсерка UA: ПОЛТАВА:

Це унікальний досвід. Ми наче потрапили у своє професійне майбутнє. Протягом чотирьох днів, крім можливості стежити за виробничим процесом, ми мали зустрічі з редакторами, фахівцями з програмування, маркетингу, бюджетування, SMM тощо.

Чи вдалося побачити роботу команди в прямому ефірі?

Мене, до прикладу, вразило суперінтерактивне шоу на радіо Сан-Франциско. Протягом двох годин в ефірі обговорюють три теми. А в студії, крім ведучого, перебувають ще два продюсери (ми у своїй практиці зазвичай вживаємо "редактори"). Один із них приймає телефонні дзвінки та вносить інформацію про додзвонювача й запитання в онлайн-таблицю, яку одразу бачить ведучий, інший — моніторить коментарі до ефіру в соціальних мережах і також передає інформацію. Так, ведучий повністю "озброєний", а ефір — живий і має зворотний зв’язок.

Саме тому суспільне в США здобуло таку високу довіру глядача й слухача?

Фактично американське Суспільне вийшло за межі екранів та радіоприймачів, воно є майданчиком для обговорення суспільно важливих тем ще й поза ефіром. Аби підтримувати постійний зв’язок із суспільством та будувати, як тут кажуть, "тривалі стосунки з глядачем", влаштовуються різноманітні офлайнові заходи. У штаті філій існують окремі підрозділи, діяльність яких скерована на краудфандинг. Чотири рази на рік відбуваються кампанії, під час яких глядачів та слухачів закликають робити пожертви для суспільного. Як відомо, саме вони є основним джерелом фінансування незалежних мовників США. Донорів, до речі, у США дуже шанують. У приміщенні обох станцій суспільного, де ми побували, на стінах викарбувані імена людей, які долучилися до фінансування.

Чи можете провести паралелі між роботою американських та українських мовників?

Головною відмінністю між українським та американським незалежними мовниками є, звісно, матеріально-технічна база: камери, що керуються комп’ютерами, сучасні пульти, ПТС-електрокар, зрештою, стан приміщень, де працюють люди. У США вже давно функціонує система, за якої місцева філія виготовляє інформаційні програми, а решта контенту — придбана або створена на замовлення стороннім продакшном. Безперечною перевагою наших колег також є можливість досліджувати свою аудиторію, завдяки чому можна зрозуміти очікування глядачів та власні слабкі місця.

Як щодо організації робочого процесу?

Американські колеги теж прагнуть до універсальності працівників (кореспонденти, наприклад, мають власні комплекти камер та практикують виїзди на зйомки без операторів). Надзвичайно вразило спілкування між працівниками. У редакціях, у студії й апаратній панує атмосфера спокою та взаємоповаги. Будь-які робочі обговорення — у максимально коректній формі.

Який досвід американських колег хотіли б впровадити на українському суспільному?

Уже зараз я відчуваю потребу більше розповідати глядачам про цінності, якими ми керуємося, про наші переваги. Суспільне США доклало чималих зусиль, щоб здобути авторитет незалежного мовника, вартого довіри. Це шлях. Ми ж перебуваємо на його початку. Проте коли переконуєшся, що принципи, за якими ти працюєш, уже перевірені десятиріччями, — упевненості та натхнення додається.